Відділ оренди: «Мінімальне податкове зобов’язання: хто і коли сплачує»

Після запровадження мінімального податкового зобов’язання власники сільськогосподарських земель опинилися в нових умовах оподаткування. МПЗ означає, що держава визначає мінімальний рівень податкових надходжень із кожного гектара, і цей показник застосовується незалежно від того, чи приносить земля фактичний дохід.

Норма поширюється на сільськогосподарські ділянки площею понад 0,5 гектара — як розташовані за межами населених пунктів, так і в їхніх межах. Відсутність обробітку або тимчасове невикористання землі не звільняє від врахування мінімального розрахункового показника.

Визначальним є те, хто офіційно користується ділянкою. Якщо власник залишає її за собою або не передає на підставі зареєстрованого договору, податкові зобов’язання залишаються за ним. Якщо ж земля передана в оренду і договір належним чином внесений до Державного реєстру речових прав, обов’язок врахування МПЗ покладається на орендаря. Неоформлені домовленості не змінюють статусу платника.

Розрахунок базується на нормативній грошовій оцінці конкретної ділянки, а за її відсутності — на середньому показнику по області. Контролюючий орган порівнює суму податків, сплачених протягом року, з установленим мінімумом. Якщо загальний обсяг платежів менший, визначається сума до доплати.

Для фізичних осіб розрахунок здійснює податкова служба, а повідомлення надсилається до 1 липня року, що настає після звітного. Якщо повідомлення не було направлено вчасно, підстав для застосування штрафів немає.

Передбачені й винятки — зокрема щодо невитребуваних паїв, земель у консервації, а також ділянок, що перебувають на територіях бойових дій, тимчасової окупації або забруднені вибухонебезпечними предметами.

Як пояснює відділ оренди сервісу земельних інвестицій Zeminvest, ключовим фактором залишається належна реєстрація прав та договорів, оскільки саме юридичний статус визначає, хто фактично несе обов’язок виконання мінімального податкового зобов’язання.